VALERIY BEBYK. Official site ВАЛЕРІЙ БЕБИК. Офіційний сайт

Ольга Шарманська. ВАЛЕРІЙ БЕБИК – «ЧЕХОВ УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ»

Журналіст України. - №2. - С. 13-15.



П’ять років тому в газеті «Голос України» з’явилася перша публікація професора, доктора політичних наук, проректора Університету "Україна", Валерія БЕБИКА, яка фактично дала старт резонансним дослідженням історії тисячолітньої української цивілізації.


Відтоді один за одним почали з'являтися матеріали із сенсаційними заголовками: «Христос і Нефертіті», «Велика Україна і Мала Русь», «Христос – жрець Аполлона», «Інглінги: скіфські королі Європи?», «Скіфсько-еллінський пантеон: Геракл і Арес», «Еллінізація чи українізація?», «Філософія аріїв: Аристокл і Аристотель», «Великий скіф Будда: пророк, який не знав Бога».


У своїх публікаціях автор наводить переконливі факти, що свідчать про першість прадавньої української цивілізації. Своїми відкриттями руйнує стереотипи та показує інший погляд на історію. За низку творчих публіцистично-журналістських праць, Національна спілка журналістів України подала його кандидатуру на здобуття Національної премії імені Т. Шевченка.


Розпочавши зі статей в «Голосі України» та аудіо програм на НРКУ з грудня 2011 р. В.Бебик реалізує резонансний освітньо-науковий проект на телеканалі «ТОНІС», який отримав іміджеву назву «ЦИВІЛІЗАЦІЯ INCOGNITA».


Це неймовірно, але творча група цієї неординарної програми примудряється за 10-12 хвилин ефіру запустити стільки «їжаків» під черепну коробку обивателя, що мимоволі виникає асоціація з особистістю великого українця А.Чехова, який так само, в малих літературних формах залишив нам яскраві і неповторні образи своїх сучасників.

 

Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з «Чеховим українського телебачення» - ВАЛЕРІЄМ БЕБИКОМ, який проводить системну реконструкцію нашої тисячолітньої історії.


- Валерію Михайловичу, що стало поштовхом для Ваших історичних відкриттів?
- Історія мене завжди цікавила. Зрештою, а кому не цікаво знати, як жили наші предки? П'ять років тому, коли я писав підручник із глобалістики, я помітив, що західні вчені прикладами глобальних держав наводять державу Олександра Македонського та імперію Чин Гіз Хана.
Тоді я подумав, стривайте, у нас була скіфо-арійська цивілізація, яка контролювала всю Євразію, але про це в тих західних книгах нічого немає. Але ядро цієї скіфо-арійської цивілізації знаходилось в межах сучасної України!
Між іншим, Європа на середньовічних картах називалася – Кельтика (Celtucam Veterem). А якщо копнути ще глибше, подивитися на античні карти, там буде ще крутіше: саме слово «Європа» застосовувалося по відношенню до Північного Причорномор'я. І це означає лише одне - Європа ропочалась з Північного Причорномор'я, тобто - з України!


- Чому саме історія прадавньої української цивілізації Вам найцікавіша?
- До II тисячоліття до н.е. цілісних писемних джерел практично не було. Все починається з Гомера, потім Геродот і так далі. Але до того була Трипільська цивілізація – VI-III тисячоліття до н.е.
Звідки дійшли фрагменти абеток, уривки якоїсь інформації, але цілісно, щоб ми взяли і прочитали текст, ми не можемо дізнатися, наприклад, як наші предки - трипільці святкували зимові свята? Та все ж народні звичаї до нас таки дійшли. Наприклад, глечики – їх ліпили у V тисячолітті до н.е. , так само як їх ліплять і зараз. Все це не випадково і свідчить про те, що українська цивілізація має багато тисяч років за своїми плечима і це дуже цікаво досліджувати.


- На вашу думку, яка роль і місце України в історичних процесах?
- Ми «пуп землі» – це 100 %, тому що цивілізація в сучасному розумінні пішла з України і я це доводжу на фактах з історії, археології, міфології, релігієзнавства, соціальних комунікацій, системно зведених до купи. Для цього є дуже серйозні підстави. Третина світових чорноземів - тут, всі основні релігії народилися в нас. Феномен еллінізму, Еллада, скіфо-арійська цивілізація – все це народилося на території сучасної України. Я переконаний, що Україна має тисячолітнє минуле і чудове майбутнє. І своє історичне завдання я бачу в лікуванні українців від комплексів меншовартості, і ця соціальна психотерапія поступово дається взнаки.


- На чому ґрунтуються Ваші відкриття?
- На системних наукових дослідженнях раціональної та ірраціональної сфер суспільного життя. З точки зору системного аналізу я використовую як наукові знання, які напрацьовані в різних суспільних науках, так і ті, що містяться в міфах, казках, релігійних канонах та апокрифах.


- Коли Ви прийшли в журналістику?
- Перша моя стаття була надрукована ще на І курсі Київської політехніки. Потім була співпраця з газетами «Молода гвардія», «Вечірній Київ», «Аргументы и факты» (Москва), «Радянська Україна» тощо. Але найбільший резонанс, безумовно, мали мої статті з історії української цивілізації в газеті «Голос України». Вони викликали шалений резонанс у суспільстві, критику, мали багатотисячний індекс цитувань.
Через рік вийшла програма на хвилях першої програми Національного радіо, вже другий рік виходять в прямому ефірі мої програми на радіо «Культура». Після цього телеканал «Тоніс» запропонував робити відео версію моїх історичних відкриттів. Цей телепроект отримав назву: "Цивілізація INCOGNITA".


- Хто є Вашою цільовою аудиторією?
- Люди, які цікавляться українською історією. Ці програми активно показують у студентський аудиторіях, у школах, ми навіть спеціально пішли на «Facebook» і «ВКонтакт». Всі діти зараз сидять «ВКонтакті». Той хто хоче, може зайти на мою сторіночку в цих соціальних мережах і переглянути наші телепрограми та фотографії творчого процесу. Ми зацікавлюємо молодь. А от люди старшого віку більше дивляться ефірне телебачення, слухають радіо. Враховуючи те, що ми за рейтингом завжди входимо в ТОП-10 каналу «Тоніс», то я думаю, що це сотні тисяч глядачів.


- В чому особливість програми?
- Ми завжди показуємо думку людей, які з нами не згодні, тобто спочатку подаємо так звану канонічну точку зору, а потім вже знайомимо з нашими поглядами на всі ці «канонічні» погляди.
Наприклад, ми знімали програму про те, як іудаїзм і християнство об'єдналися в одну іудео-християнську віру. У нас там інтерв’ю дає православний священик, шейх і помічник рабина, тобто кожен подає свою версію, як вони ставляться до Ісуса Христа, до Марії. Ми даємо висловитися всім – і науковцям, і представникам різних конфесій. Спочатку ми показуємо так як прийнято вважати, а потім, як є насправді, тому що є дуже багато стереотипів і в історії, і в релігії. Так, дійсно, канонічна наука може не погоджуватися з нами, але ми показуємо різні точки зору на всі ці процеси людського буття. Життя йде далі, з'являються нові знання і на основі системного, комплексного аналізу я роблю свої висновки, які теж нікому не нав’язую. В нас у кожній програмі є родзинка – щось сенсаційне, щоб потім індекс цитування був.


- Розкажіть про Ваші найцікавіші дослідження, висновки?
- Ми приїхали в Херсонес і там нас пустили в реставраційну майстерню. Мені дали поміряти перстень Птолемея – єгипетського царя. Що робить перстень Птолемея (якому 2.5 тисячі років) в українському Херсонесі? Птолемей – це зведений брат Олександра Македонського, який, між іншим, був скіфом. Це ж бомба, сенсація, правильно? Потім, їдемо в Керченський історико-археологічний музей. Ми знаходимо там скульптуру Афродіти, оригінал! В Афінському музеї - римська копія з грецького оригіналу, в Берлінському музеї - римська копія з грецького оригіналу, а оригінал Афродіти в нас, в Україні! Про що це говорить? Еллада – це Україна! Там же, в Керчі (античному Патикапеї) ми знаходимо надгробний пам’ятник прабатька скіфів і спартанців - Геракла. За міфами, Геракл народився в Україні, в Криму, і там же - надгробний пам’ятник. Запитую у дівчини, яка в музеї працює і яка давала нам інтерв’ю : «За міфами Геракл тут народився?» – «Ну, так…», «Це пам’ятник Гераклу?» – «Ну, Гераклу…», «Так виходить, що він похований і народився тут?» – «Этого не может быть, потому что это - греческая история!» Ми цю знахідку показали в програмі, тому що ця Афродіта, найдавніша взагалі з тих Афродіт, що є в науковому світі. І зберігається вона в українській Керчі. Приїхали німецькі археологи, як побачили ту Афродіту, більше нічого й не дивилися, тільки її й фотографували! Чому? Тому що у них виявляється римська копія з грецького оригіналу, яка (вона, копія) на 500 років молодша від української, скіфо-еллінської Афродіти!
В принципі під час своїх програм я знаходжу археологічні підтвердження своїм ідеям, які я вже друкував, озвучував і так далі…На Хортиці ми побачили чорний камінь з петрогліфами зороастризму, який свідчить, що зороастризм народився саме в Україні.
Там був цікавий обряд поховання – коли людина помирала, тіло клали на лодью, пускали через пороги і вона пливла по Дніпру, а грифи з'їдали тіло, щоб душа відлетіла на небо. Тобто це - зороастрійський обряд поховання, подіьний тому, що ми потім зустрічаємо у II тисячолітті до н.е. в Персії. А тут – IV тисячоліття до н.е.! Хортиця таке ж сакральне місце, як і Кам'яна Могила. Ми звикли, що то центр козаччини, а насправді це - батьківщина зороастризму.
В процесі зйомок відбуваються відкриття. У нас дуже творча група, прекрасна команда: Марина Мороховець – редактор нашої програми і голос за кадром, Настя Устюжаніна – наш режисер програми, Іван Лавренюк – оператор та інші члени нашої творчої групи, яка за мінімум коштів знімає дуже гарне кіно. Я, думаю, що BBC тут відпочиває (сміється)...


- У Вас свій погляд не лише на історичні події, але й Ви по-своєму трактуєте казки, зокрема «Колобок». Ваші слова: «Є версія, що в українській народній казці про Колобка закладений сакральний космологічний міф про створення світу». Поясніть, будь ласка, в чому це проявляється?
- Коло – Бог. Наші предки називали себе діти Бога сонця – Кола, і Богині води Дани. Коло – це сонечко. Символ сонечка – це свастика. Свастика вперше зустрічається в Мізинській археологічній стоянці у ХII тисячолітті до н.е.


- Які труднощі виникають під час підготовки цієї програми?
- Спочатку була проблема суто телевізійна. «Тоніс» працює у форматі HD – високої якості і ми не можемо використовувати матеріали, які не в тому форматі. Тому використати фрагмент з того чи іншого каналу ми з технічних причин не могли. Нам потрібен був рік, щоб ми набрали відеофактаж. Ми їздили по різних музеях, записували багато інтерв’ю. До речі, ми завжди записуємо наших експертів в запас, не на одну програму, а ставимо їм багато різних запитань, щоб потім можна було використати їхні коментарі для інших програм. Для цього нам потрібен був цілий рік, щоб накопичити свою архівну відео базу.
Також мучилися в пошуках формату програми. Потрібен був час, щоб вийти на те, що зараз є - показ різних точок зору, моя поява в кадрі, а це 3-4 рази, більше не варто. Бо, скажімо, якби я вів програму сидячи у кабінеті – то це було б нудно. Це телебачення, тут 30-40 секунд і зміна кадру, експерти, картинки, перебивки. Дуже складно робити фільм на 10-12 хвилин. Це «Чеховське телебачення». Чехов – автор прекрасних мініатюр. Там 3-4 сторіночки, а враження неймовірно яскраві. Тобто ми робимо телебачення «по Чехову».


- Буває таке, що Ви розумієте хибність власної оприлюдненої теорії?
- Я науковець. Я не оприлюднюю те, в чому не переконаний. Якщо щось і оприлюднюю, то як мінімум на основі 2-3 джерела інформації. Читаю Геродота, Біблію, археологічні журнали, монографії, аналізую все, і коли воно одне на одне накладається, тоді я роблю висновки, тому що просто так висловлювати версії - це профанація. Дехто закидає мені, що от я - не археолог, а про це говорю. Я кажу, є журнали, є книжки, монографії. Архуологи розкопали 100 років тому Мізин, а чому про це мало знає широкий загал? Чому мовчать про Кам'яну Могилу, яка є найдавнішим храмом планети ХII- ХХV тисячоліття до н.е.? Про це мовчать на заході, тому що руйнується вся концепція Всесвітньої історії, бо нікому це на заході не вигідно. А ми показуємо українцям, що ми - дуже древня тисячолітня нація.


- Ваші історичні відкриття викликають шквал критики, часто і досить різкої, образливої, як Ви на це реагуєте?
- Дуже спокійно. Це паблік рилейшнз. Колись американський Президент Франклін Рузвельт, який тричі виграв вибори, під час третьої виборчої кампанії, коли його почали «мочити» всі редактори обласних газет (бо великий бізнес був проти цього «соціаліста-популіста»), сказав класну фразу: «Щоб там не писали ці журналюги, головне, щоб правильно вказували прізвище».
Весь цей галас привертає увагу людей до того, кого обливають брудом. Мисляча людина після тої критики подивиться мої програми на «Тонісі», послухає радіо і зробить свої власні висновки.
Будь ласка, хай критикують, це вони по своїй тупості піарять нашу програму. Звинувачення «этого не может быть, потому что этого не может быть никогда», то це ж не аргумент! Офіціозна археологічна, історична наука мовчить, тому що вони всі фахівці з історії КПРС. Для того щоб мене критикувати, треба прочитати стільки джерел, стільки прочитав я. А коли просто емоції – «от він не археолог», ну і що, так я й не філософ, не міфолог, не теолог?
Я – системний аналітик, який ґрунтується на даних філософії, релігієзнавства, історії, археології, міфології. політології. От археолог, розкопав якусь свою стоянку, знайшов 5 черепків, описав в науковій статті, надрукував, вона вийшла тиражем 200 примірників і її крім археологів ніхто й не читає. Ми виходимо на масову аудиторію, нам треба показати, що українська цивілізація – це потужна цивілізація. А критика, якщо вона продуктивна і коректна з наукової точки зору, з цитатами, з посиланнями на джерела…


- То ви прислухаєтеся?
- Безумовно, більше того я всім кажу, що я, як редактор журналу «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації», надрукую будь-яку науково коректну критику в нашому журналі. Але чомусь ніхто так нічого і не приніс…


- Ви – людина, яка має власну думку, і не боїться її висловлювати, своїх студентів Ви теж вчите цьому, навіть, якщо вони помиляються?
- Я дуже люблю, коли студент має свою думку, не просто списав з підручника, який написав його ви кладач. Я завжди даю не просто контрольні, а творчі роботи. Я їм кажу, подивіться таку то програму і проаналізуйте. І не лише нашу програму «Цивілізація INCOGNITA». Наприклад, я даю завдання подивитися прес-конференцію прем’єр-міністра і проаналізувати її з точки зору політичних комунікацій. І воно завжди видно, коли людина мислить - може і проаналізувати. Якщо студент в чомусь зі мною не згоден, він цілком може отримати свої 5 балів, якщо яскраво це доводе. Головне - мислити, а не запхати в голову якусь інформацію, яка потім вилітає після складання іспиту.


- Яким має бути універсальний журналіст? Повинен він вміти писати на різні теми чи варто зосередитися на одній спеціалізації?
- Це одного боку, журналіст – як універсальний солдат. Але, безумовно, має бути якась спеціалізація. Якщо вже пишеш на економічну тему, треба в тому ґрунтовно розібратися - як працює біржа, як працює фінансова система, бо як можна писати про те, коли ти не розумієш яке воно функціонує?
Те ж саме в спорті, треба знати правила суддівства, рекорди для того, щоб порівнювати, аналізувати. Я вже не кажу про політику чи мистецтво.
Не можна знати все. Мало є людей, які можуть бути гарними і в кабінеті, і в аудиторії, і на телебаченні. – Це не кожному дано. Але прагнути, треба!


- Дякуємо за розмову і сподіваємося, що на подання НСЖУ в комітеті з Шевченківської премії буде позитивне рішення.

 

video.yandex.ua/search?text=%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%B1%D0%B5%D0%B1%D0%B8%D0%BA&where=all&fi

lmId=Uups7PRmUXI

 

«Журналіст України», 2013, № 2, С. 13-15



Обновлен 13 окт 2013. Создан 28 сен 2013